ФОНДОВІДДАЧА

ФОНДОВІДДАЧА — економічна категорія, яка характеризує виробничі відносини з економічної ефективності (див. Ефективність) використання основних виробничих фондів (ОВФ). Ф. характеризується одним або декількома показниками. Кількісне вираження Ф. є відношенням обсягу валової продукції або іншої результативної величини до середньорічної вартості ОВФ. Загальна Ф. розраховується за формулою:

де V — обсяг виробництва за рік у вартісному вираженні. Середньорічна вартість основних виробничих фондів ОВФ_с.р. обчислюється за формулою:

де ОВФ_п. — вартість основних виробничих фондів на початок року; ОВФ_вв. — вартість основних виробничих фондів, що вводяться; t_вв. — кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть уведені основні виробничі фонди; ОВФ_виб. — вартість основних виробничих фондів, що виводяться; t_виб. — кількість місяців до кінця року з моменту виведення з експлуатації ОВФ. Активна частина ОВФ Ф. розраховується за формулою:

де ОВФ_ср.акт. — середньорічна вартість активної частини основних виробничих фондів. Ф. за показником прибутку, яка відображає рівень окупності використаних у виробництві ОВФ розраховується за формулою:

Збільшення Ф. ОВФ указує на підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем у діяльності ФП. Для подальшого підвищення Ф. на підприємствах галузі необхідно збільшувати обсяг виробленої продукції за рахунок інтенсивнішого використання ОВФ, з одного боку, та знижувати середньорічну вартість цих фондів за рахунок ліквідації зношених та тих ОВФ, що не використаних у виробництві — з іншого. Показник Ф. за окремими виробництвами коливається у значних межах залежно від виду продукції, що випускається, складності технологічного процесу і рівня використання ОВФ. Оберненим показником до Ф. є фондоємність (Ф_м), яка показує, скільки гривень вартості ОВФ витрачається на отримання 1 грн. продукції. Ф_м продукції визначається як відношення середньорічної вартості ОВФ до річного обсягу виробленої продукції:

Вважається нормальним, коли фондоємність на ФП має тенденцію до зниження. Але зниження цього показника повинно здійснюватися не за рахунок зниження вартості ОВФ та зниження вартості продукції, що виробляється, а за рахунок нижчих темпів зростання вартості ОВФ порівняно з темпами росту виробленої продукції.

Афанасьєв М.В., Гочаров А.Б. Економіка підприємства. — Х., 2003; Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. — К., 2004; Судін В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства. — К., 2003.